Гучний скандал навколо «Сенс Банку»: Пишний зробив різку заяву про Веселого

Ситуація навколо державного «Сенс Банку» набирає дедалі більшого розголосу. Після гучних заяв, які пролунали під час засідання тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, у центрі уваги опинився голова Національного банку України Андрій Пишний. Йому фактично закинули можливий вплив на появу у структурі банку Василя Веселого — людини, яка фігурує у низці розслідувань.

Пишний вирішив публічно відповісти на ці звинувачення. Він категорично заперечив, що рекомендував Веселого на будь-яку посаду в «Сенс Банку» або намагався впливати на членів його наглядової ради. Водночас голова НБУ визнав, що особисто знає Веселого, і саме цей факт, очевидно, став одним із елементів дискусії під час парламентського розгляду.

У своїй заяві Пишний наголосив, що під час засідання ТСК пролунали твердження та трактування, які безпосередньо стосуються його діяльності. На його думку, такі заяви потребують не кулуарних обговорень, а відкритої та предметної перевірки.

Голова Нацбанку звернувся до комісії з вимогою провести окреме засідання, запросивши всіх людей, чиї імена прозвучали під час слухань. Сам Пишний заявив про готовність особисто прийти, відповісти на запитання депутатів і надати пояснення в межах своїх повноважень.

Особливо важливим у цій історії є питання кадрового впливу. За словами Пишного, він не рекомендував Василя Веселого для роботи радником наглядової ради «Сенс Банку», не представляв його членам ради та не давав жодних розпоряджень щодо кадрових рішень. Також він заперечив будь-який тиск на голову або інших членів наглядової ради.

Таким чином, Пишний намагається чітко розділити два поняття — особисте знайомство та службовий вплив. Перше він визнає, друге категорично відкидає.

Саме ця обставина робить ситуацію особливо чутливою. У випадку державного банку будь-які припущення про неформальний вплив на керівництво чи наглядові органи автоматично набувають значно більшої ваги. Адже йдеться не лише про репутацію окремих посадовців, а й про довіру до установи, яка працює з державними активами та перебуває під пильною увагою суспільства.

Під час засідання ТСК колишній голова наглядової ради «Сенс Банку» Шевкі Аджунер заявив, що Василя Веселого нібито призначили до банку за порадою Андрія Пишного. Ця теза стала одним із найрезонансніших моментів слухань і фактично спровокувала публічну відповідь очільника НБУ.

Додаткового інформаційного напруження ситуації надає те, що Аджунер раніше очолював наглядову раду Ощадбанку в період, коли Пишний керував цією установою. За даними співрозмовників «Економічної правди» у політичних колах, знайомство Пишного та Веселого могло виникнути через колишнього народного депутата Андрія Іванчука. Однак саме по собі знайомство не є доказом будь-якого впливу на кадрові рішення.

Тим часом історія «Сенс Банку» розгортається на тлі значно масштабнішого антикорупційного сюжету. У серпні НАБУ та САП оприлюднили матеріали розслідування «Форест Гамп», у яких ішлося про діяльність злочинної групи та механізми легалізації коштів. За версією слідства, державна банківська установа використовувалася в операціях, пов'язаних із внесенням застави за колишнього міністра енергетики та юстиції Германа Галущенка.

Вже наступного дня антикорупційні органи представили другу частину розслідування — «Феміда». Цього разу йшлося про ймовірні схеми, пов'язані з рейдерським захопленням нерухомості та підприємств у столиці.

Паралельно загострилася ситуація навколо керівництва самого банку. Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури попросив суд взяти голову правління «Сенс Банку» Олексія Ступака під варту з можливістю внесення застави у 150 мільйонів гривень.

А вже 2 вересня Національний банк повідомив, що Ступак не відповідає кваліфікаційним вимогам щодо професійної придатності. Власнику «Сенс Банку» регулятор направив вимогу про його заміну.

На цьому тлі питання про те, хто і як ухвалював кадрові рішення в банку, стає далеко не другорядним. Воно перетворюється на частину значно ширшої дискусії про корпоративне управління, незалежність наглядових рад та реальний рівень контролю за державними фінансовими установами.

Тепер ключове слово залишається за парламентською комісією. Якщо ТСК справді проведе відкрите засідання за участю всіх згаданих осіб, суспільство матиме можливість почути різні версії безпосередньо від учасників конфлікту. Саме така процедура могла б відокремити підтверджені факти від політичних оцінок, припущень та взаємних звинувачень.

Публічна заява Пишного фактично переводить історію у нову фазу: тепер він не лише спростовує звинувачення, а й вимагає їх перевірки у відкритому форматі. І чим більше деталей з'являтиметься навколо «Сенс Банку», тим важливішим ставатиме питання, чи зможуть усі сторони надати переконливі докази своїх позицій.