Війна затягнеться на роки? Командир «Ахіллесу» попередив Захід про нову реальність

Очікування швидкого завершення війни дедалі більше стикаються з реальністю. Замість різкого перелому та стрімкого переходу до повноцінного мирного процесу Україна входить у новий етап протистояння, де вирішальними стають витривалість, ресурси та здатність партнерів зберігати підтримку протягом тривалого часу.

Саме на цьому акцентував командир 429-ї окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес» Юрій Федоренко. За його словами, Україні та демократичним державам не варто розраховувати на раптову деескалацію. Навпаки, до можливого продовження війни потрібно готуватися вже зараз.

Причиною для такого прогнозу стали, зокрема, сигнали з Вашингтона. Під час 36-го засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн» заступник міністра оборони США з питань військової політики Елбридж Колбі закликав союзників враховувати перспективу тривалого конфлікту.

Для України це означає необхідність пройти ще один надзвичайно складний зимовий період. Але виклик стосується не лише фронту. Європейські держави також можуть зіткнутися з подальшим посиленням гібридного тиску з боку Росії. Йдеться про широкий спектр інструментів, які здатні впливати на безпеку, економіку та стабільність країн континенту.

Федоренко фактично закликає дивитися на ситуацію без самообману. Надія на те, що одного дня переговори раптом запустять ланцюгову реакцію і бойові дії швидко припиняться, не повинна визначати стратегію України та її союзників. Навіть якщо дипломатичні контакти триватимуть, це ще не означає автоматичного наближення миру.

Переговори можуть тривати, але війна — не зупинятися

Окрему увагу командир звернув на дипломатичний напрям. На думку Федоренка, твердження про повний провал спроб відновити переговори є надто категоричним. Переговорний процес може залишатися важливим навіть тоді, коли він не приносить масштабного політичного результату.

Причина проста: дипломатичні канали можуть використовуватися для вирішення конкретних гуманітарних і практичних питань. Серед них — обміни військовополоненими, безпека судноплавства у Чорному морі, організація тимчасових режимів припинення вогню під час міжнародних візитів та інші домовленості.

Водночас дипломатія має і другу сторону. Москва може використовувати переговорний майданчик не лише для пошуку компромісів, а й для тиску, маніпуляцій та просування власних інтересів. Тому сам факт переговорів не можна сприймати як доказ того, що сторони вже наблизилися до завершення війни.

Це принципова відмінність між дипломатичним процесом і реальним врегулюванням. Перше може існувати місяцями навіть за відсутності фундаментальних змін на полі бою. Друге потребує набагато серйозніших передумов.

Ключовим залишається питання сили

Федоренко вважає, що справжній мирний процес навряд чи розпочнеться у найближчі кілька місяців. Вирішальним фактором він називає не окремі заяви чи сигнали, а здатність сторін продовжувати бойові дії.

Логіка тут жорстка: поки Росія має достатній ресурс для наступальних операцій, Москва не має критичної потреби погоджуватися на умови, які суперечать її цілям. Саме тому Україна, за словами військового, повинна разом із партнерами працювати над зменшенням цього ресурсу.

Йдеться не лише про зброю. Важливими залишаються санкції, фінансова допомога, технологічна підтримка, виробництво озброєнь і стабільність українського тилу. Війна давно стала випробуванням не тільки для армій, а й для економік та політичної витримки держав.

На цьому тлі особливо гостро постає питання фінансування України. За даними, наведеними у матеріалі The Times, Володимир Зеленський заявляв про додаткову потребу в 27 мільярдах доларів до кінця року для покриття оборонного дефіциту. Для партнерів це означає необхідність ухвалювати рішення, розраховані не на кілька тижнів, а на значно довший період.

Водночас європейські держави, як повідомлялося, не очікували настільки масштабної потреби та порушують питання ефективності використання коштів. Це показує ще одну складність: Україні потрібно одночасно переконувати союзників у необхідності масштабної допомоги та демонструвати максимально прозоре й ефективне використання кожного ресурсу.

Москва теж готується до довгого протистояння

Додатковим сигналом залишається ситуація всередині Росії. На початку вересня Володимир Путін двічі публічно заперечував чутки про можливу нову мобілізацію. Однак, як звертала увагу Deutsche Welle, частина російського суспільства продовжує помічати ознаки того, що влада може готуватися до подальшого залучення людського ресурсу.

Усе це формує невтішну, але важливу картину. Сторони не демонструють ознак готовності швидко завершити протистояння на умовах, які могли б гарантувати стабільний мир. А отже, Україні та її партнерам потрібно планувати майбутнє не навколо бажаного сценарію, а навколо найбільш складного.

Зима може стати черговим випробуванням. Фронт вимагатиме зброї та боєприпасів, міста — захисту критичної інфраструктури, економіка — фінансової підтримки, а суспільство — впевненості в тому, що союзники не втомляться раніше, ніж завершиться боротьба.

Саме тому головний меседж Федоренка полягає не стільки в прогнозі тривалої війни, скільки в необхідності змінити підхід до неї. Якщо мир не настане швидко, це не повинно ставати катастрофою для стратегії України. Партнери мають діяти так, щоб країна могла витримувати довготривале протистояння, а Росія поступово втрачала можливості продовжувати його на нинішньому рівні.

І лише тоді дипломатичні заяви зможуть перетворитися на реальний шлях до завершення війни — не через надію на раптове диво, а через створення умов, за яких продовження агресії стане для Москви дедалі дорожчим і складнішим.