Українська металургія на межі: серпень приніс обвал виробництва на 57%

Українська металургія переживає один із найскладніших періодів від початку повномасштабної війни. Серпень 2026 року продемонстрував масштаб проблеми особливо різко: виробництво сталі в країні скоротилося більш ніж удвічі порівняно з аналогічним місяцем минулого року. За місяць підприємства випустили лише 277 тисяч тонн сталі — це на 57,3% менше, ніж у серпні 2025-го.

Ще тривожнішою стала динаміка порівняно з липнем. Усього за один місяць обсяги виплавки впали на 39,4%. Для галузі, де виробничі цикли потребують величезних ресурсів, стабільного енергопостачання, логістики та безперервної роботи обладнання, настільки різке просідання є серйозним сигналом.

Особливо боляче ситуація вдарила по виробництву чавуну. У серпні його випуск становив 257,1 тисячі тонн, що на 65,6% менше за показник річної давності. Якщо порівнювати з липнем, падіння досягло 40,5%. Водночас товарного металопрокату виготовили 269,5 тисячі тонн — на 57,4% менше, ніж роком раніше, і на 29,6% менше, ніж попереднього місяця.

На тлі таких цифр особливо важливо розуміти: йдеться не просто про статистичне скорочення виробництва. За кожною тисячею тонн стоять робочі місця, замовлення для суміжних підприємств, податки, валютна виручка та можливість підтримувати українську економіку під час війни.

Причини серпневого провалу виявилися комплексними, але одним із головних факторів стали удари по великих промислових підприємствах. У серпні «Запоріжсталь» була змушена повністю припинити роботу після ракетних атак 11 та 27 серпня. До зупинки підприємство встигло виготовити 46,2 тисячі тонн сталі.

Фактично це означає, що проблема вийшла за межі звичайних перебоїв. Коли велике металургійне підприємство зупиняється, відновити його роботу за кілька годин неможливо. Потрібні перевірка обладнання, оцінка пошкоджень, відновлення інфраструктури, безпечний запуск технологічних процесів і повернення всього виробничого ланцюга до штатного режиму.

На початку вересня новий удар припав на «Каметсталь» у Кам’янському. Після атаки підприємство також зупинило виробничі процеси. Це створює додатковий ризик для вересня: якщо простої триватимуть, наслідки можуть виявитися ще масштабнішими, ніж у попередньому місяці.

Втім, навіть без прямих пошкоджень українська металургія працює в надзвичайно складних умовах. Галузь залишається обмеженою у використанні морської логістики, стикається з торговельними бар’єрами на європейському напрямку та повинна адаптуватися до механізму вуглецевого коригування імпорту CBAM. Додатковий тиск створюють нові квоти Європейського Союзу на імпорт сталі.

У результаті підприємства опинилися між кількома проблемами одночасно. З одного боку — фізична загроза виробничим потужностям. З іншого — дорожча й складніша логістика. Третій фактор — доступ до ключового зовнішнього ринку, без якого українські металурги не можуть повною мірою реалізувати вироблений товар.

За словами головного аналітика GMK Center Андрія Тарасенка, серпневий результат став одним із найнижчих за весь період повномасштабної війни. Нижчі показники фіксувалися лише у квітні та грудні 2022 року. За його оцінкою, у першій половині серпня на результати впливали морські обмеження та проблеми з експортом до ЄС, а в другій половині місяця ситуацію різко погіршила зупинка двох великих виробників після атак.

Якщо подивитися на вісім місяців року загалом, картина поки не настільки драматична, але тенденція все одно негативна. У січні–серпні українські підприємства виробили близько 4,3 млн тонн сталі — на 12,5% менше, ніж за аналогічний період 2025 року. Випуск чавуну скоротився на 14,8%, до 4,35 млн тонн, а металопрокату — на 15,6%, до 3,59 млн тонн.

Ці показники демонструють важливу річ: серпневий обвал не виник на порожньому місці. Галузь уже кілька місяців працює в умовах накопиченого тиску, а серія атак лише різко посилила проблему.

Для України це питання значно ширше за долю окремих заводів. Металургія традиційно залишається одним із ключових джерел експортних надходжень та частиною промислового фундаменту держави. Від її роботи залежить ціла мережа підприємств — від видобутку сировини й енергетики до транспорту, ремонтних компаній та портової інфраструктури.

За останні п’ять років найбільші металургійні підприємства сплатили понад 200 млрд грн податків і зборів. Тому тривала втрата виробничих потужностей означатиме не лише менший обсяг сталі. Це також означатиме менші бюджетні надходження, скорочення валютної виручки та додатковий тиск на економіку.

Сьогодні перед державою постає складне завдання: не допустити, щоб тимчасові виробничі зупинки перетворилися на довгострокову втрату промислового потенціалу. Підтримка експорту, захист критичної інфраструктури, доступ до логістики та адаптація до європейських торговельних правил стають питаннями економічної стійкості.

Серпень показав, наскільки швидко може змінитися ситуація, коли під удар потрапляють великі підприємства. Якщо простої продовжаться, вересень може принести нове падіння. І тоді мова вже йтиме не про один невдалий місяць, а про ризик системного ослаблення однієї з галузей, які досі допомагають українській економіці триматися.