Сікорський назвав головну помилку Путіна: удари по Києву можуть дати протилежний ефект

Постійні удари по Києву можуть переслідувати одразу кілька цілей, однак жодна з них, на думку міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського, не наближає Росію до бажаного результату. Польський політик вважає, що Москва повторює помилку, яку свого часу зробила нацистська Німеччина, намагаючись зламати волю суспільства масованими атаками на міста.

Свою оцінку Сікорський озвучив в ефірі Polsat News. Він провів історичну паралель із бомбардуваннями Лондона та зазначив, що удари по населених пунктах не обов'язково призводять до політичного перелому, на який розраховує сторона, що атакує.

За словами польського міністра, головна проблема такої стратегії полягає у неправильній оцінці її наслідків. Навіть якщо внаслідок атак щодня гинуть люди, це безпосередньо не позбавляє українські Сили оборони можливості продовжувати бойові дії на Донбасі.

Водночас удари по столиці та інших містах можуть мати зовсім інший суспільний ефект. Замість страху й розколу вони здатні посилювати відчуття спільної загрози та змушувати людей ще більше триматися разом.

Історична паралель із Лондоном

Саме цей момент Сікорський вважає принциповим. У Другій світовій війні німецьке керівництво також розраховувало, що масштабні бомбардування британських міст зможуть підірвати моральний дух населення та змусити Лондон змінити свою політику.

Однак очікуваного результату це не дало. Навпаки, атаки на цивільні райони стали одним із факторів, які зміцнювали суспільну підтримку продовження боротьби. Польський міністр вважає, що схожий механізм може працювати й сьогодні.

Для Києва це особливо важливо. Російські ракетні та дронові атаки давно стали частиною повсякденності столиці. У ніч на 8 вересня 2026 року по Києву знову завдали масштабного удару. За даними Reuters, загинули щонайменше п'ятеро людей, десятки були поранені, а в місті пошкоджено житлові будинки, школу, медичний заклад та інші об'єкти.

Ця атака сталася невдовзі після візиту до Києва американських представників, які намагалися активізувати дипломатичні зусилля щодо завершення війни. Сам факт поновлення масованих ударів на цьому тлі зробив ситуацію ще більш напруженою.

Удари по містах не вирішують проблему фронту

Сікорський звертає увагу на просту, але важливу річ: руйнування столиці не означає автоматичного ослаблення української армії на лінії фронту.

Росія може завдавати ударів по житлових кварталах, енергетичних об'єктах або іншій інфраструктурі, але це не створює прямого зв'язку між руйнуваннями в Києві та здатністю українських військових утримувати позиції на сході країни.

Водночас такі атаки формують інший тип протистояння — економічний та психологічний. І тут, за оцінкою Сікорського, виникає серйозна проблема для Москви. Україна намагається відповідати ударами по об'єктах, які мають значення для російської економіки та забезпечення війни.

Одним із головних напрямків стали нафтопереробні підприємства. За даними українського Міноборони, лише протягом серпня українські сили заявили про ураження 12 великих нафтопереробних, газових і нафтохімічних об'єктів, а також підприємств оборонної промисловості.

Чому нафта може стати слабким місцем Росії

Саме енергетична галузь, на думку Сікорського, може перетворитися на один із ключових факторів подальшого протистояння. Якщо Україна зможе вивести з ладу значну частину російських нафтопереробних потужностей, наслідки можуть виявитися набагато відчутнішими, ніж від ударів по окремих військових об'єктах.

Йдеться не лише про пошкодження заводів. Скорочення переробки нафти може створювати проблеми з виробництвом і постачанням пального, впливати на логістику та збільшувати навантаження на економіку.

Показово, що Москва вже змушена реагувати на наслідки атак по паливній інфраструктурі. На початку вересня з'являлися повідомлення про визнання російською владою того, що масштаби загроз для нафтопереробної галузі виявилися недооціненими.

Тому головна теза Сікорського полягає не просто в історичній аналогії. Він фактично говорить про різницю між ударами, які створюють картинку руйнувань, і ударами, здатними реально змінити здатність противника продовжувати війну.

Постійні атаки на Київ можуть приносити величезні людські страждання, але водночас не гарантують політичного результату. Навпаки, вони можуть зміцнювати українське суспільство, тоді як удари у відповідь по критично важливій інфраструктурі Росії поступово створюють для її економіки нові проблеми.

Саме тому, за логікою Сікорського, питання зараз полягає не лише в тому, хто завдає більше ударів. Значно важливіше — наскільки ці удари здатні вплинути на можливість продовжувати війну. І якщо стратегія постійного тиску на міста не змушує Україну відступати, Москва ризикує зіткнутися з ситуацією, коли її власні ресурси поступово стають дедалі дорожчою ціною за продовження війни.